Вдивляюсь у вічність... І що там за нею?
Довірюсь блукальцю-знайомцю Енею.
Бо кожному з нас ще не раз мандрувати
Далеко за обрій од рідної хати.
Вдивляюсь у вічне, вдивляюсь за обрій -
Ще поруч життя і приятелі добрі,
Ще поруч життя в розмаїтті вабливім,
Зворушливім, щедрім - авжеж особливім.
І ти поруч мене, утіхо сердечна...
А даль простягнулась - чужа, безкінечна.
І хочеш-не хочеш, а йти доведеться:
Чим легше співається - важче ореться...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278080
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.09.2011
автор: Вячеслав Романовський