Донечко, не падай!!!!!

У  мене  просто  дикий  шок  -  дитина  моя  впала,
Чолом  відразу  у  торець,  а  я  не  врятувала,
Не  хочеться  дивитись  рану  -  а  що  як  кров  тече,
Та  серце  рветься  на  шматки  і  стрімко  запече!

Відразу  сльози  потекли,  в  краплинках  просто  розпач,
І  обнімають  ручки  ці  -  такий  це  ніжний  обруч,
Я  притискаю  все  сильніш  -  іду  мочити  хустку,
Від  страху  за  життя  мале  реву  ще  у  подушку.

Ті  крапельки,  що  пролились,  ну  так  хвилюють  розум,
Слова  пропали,  як  німі,  лікую  вже  морозом,
Та  очі  круглі:  у  них  страх,  я  всю  тебе  цілую,
І  знов,  щоб  посмішка  була,  що  хочеш  начарую!

Мій  чоловік  і  сам  завмер  -  неначе  вбили  стріли,
Ніколи  ще  не  бачив  світ,  щоб  так  жалів  дитини,
Він  ніжний,  милий  якийсь  став  -  такого  не  чекала,
Щоб  так  весь  час  любив  дочку  -  за  це  би  все  віддала!

Так  бережно  її  горнув  -  це  просто  якась  казка,
Малятко  враз  розвеселив  -  це  все  батьківська  ласка!
І  від  турботи,  що  спливла,  його  аж  захотіла,
От  так  ударилась  дочка,  аж  іскру  запалила......

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278089
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2011
автор: Galkka