Місячна соната для мене заграє,
Проміння на шторах кохання стирає,
І ноти так скачуть по ніжному стану,
Зловили серденько в чарівну оману.
Метелики стелять до неба дорогу,
І крильцями знімлять нещадну тривогу,
На хмарках малюю всі сковані мрії,
І зламані склею дощенту надії.
Дістану із дна я вже забуті скарби,
Старі, як примари, гнилі кораблі,
І пензлем із пилом, що зорі дарують,
На хвилі поставлю - нехай ще мандрують!
Сирени заводять пісні й хороводи,
Візьміть із собою у бурнії води,
Із вами спокійно, ворожки ви дивні,
Мелодій чарівних співайте і нині!
У білу суконку себе загортаю,
І чари, що манять невпинно вивчаю,
Мене не чекай і не клич, я вже зникла,
У снах, може, прийду, а може поникла...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278270
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.09.2011
автор: Galkka