Опустилася осінь на землю,
вляглася туманом,
так нечутно ступила удосвіта,
спав іще світ...
Прокидалися трави неквапом -
спізнився цей ранок,
як шукав промінь-нитку,
загублений сонечка слід.
Пахло вогко і дивно,
то дихала осінь несміло,
прохолоду лила,
на зелені дерева, траву...
Розчинялося літо прозоро у ній
і на біло
фарбувало туману
розлогу широку канву.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278283
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.09.2011
автор: Адель Станіславська