Я амбасадор свого життя,
в якому я збудую «Я»,
в якому «ти» - шути й раби,
в якому «ти» - найвищий рівень тупоти.
Я королева, я бажанна,
а ти слуга – звичайний смертний.
Я є свята, я є кохана,
проте кохана я звичайним смертним.
Могло б все, як завжди пройти.
У королівстві, поклонників моїх багато.
Тебе розп’яли би кати.
Живеш у скруті, я – багата.
Вмивають мої ноги поцілунки принців,
я пахну запахом троянд та м’яти.
Я є багата, без сумніву багата,
проти кохання ж бо це замала ще плата.
Могло б все, як завжди пройти.
Я стратила б тебе й забула.
Та не змогла б забути простоти
й багатості, що в тебе була.
Була готова перед тобою
поклони бити і потіти.
Я була бідна головою,
А серце встигло вже сп’яніти.
Буду покірною слугою,
А ти господарем моїм.
Буду я смертною простою.
Ти – Сонцем Вічним і Святим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278417
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2011
автор: ембріон