«І коли спустився Мойсей з гори
І побачив тільця золотого
І танцювання, то запалав гнівом
І розбив скрижалі під горою»
/Біблія. Ісход./
Під заклЮчні акорди осені,
ВіщувАльних вітрів завиття,
Увійшла пізня гостя непрошена
В сталий зАтишок твого життя.
Мов пташина якась дрібна,
Що одбилась випАдком од зграї,
ПричаЇлась тихенько скраю,
ЗнепокОєна і сумна.
А в квадратній іконі вікна
Білий Дух Небуття витає,
Білим холодом накрапає,
Наче хрестить дерева голі –
У кватирці свинцевої волі
Безнадії молитва тужна.
ШтИвний профіль на тлі вікна,
На чолі тихий вІдсвіт печалі, --
Мов розбиті за зраду скрижалі
Хоче в ціле зібрати вона.
Пізня гостя твоя потайнА –
Хто вона?
Відсахнулося серце зряче,
Прахом стали пра-праписьмена,
Так-но з пОкуття, як зо сна,
Підвелась голова бичача –
Золота голова бичача.
…А в квадратній іконі вікна
Білий Дух Небуття витає,
Біла скрипка прощальну грає –
Відсповідує крони голі.
У кватирці свинцевої волі
Безнадії молитва тужна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278547
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.09.2011
автор: Валя Савелюк