Слова несказані, не є світанком,
а на серці заживають ранки,
й душа моя горить напалмом,
жорстоким і нестримним залпом.
Чому нищиш так усе раптово,
вірю в те що загадкова,
надзвичайна й фантастична,
проте й одразу ти психічна.
Сварки нідо чого, ти повір,
зло, як лютий звір,
його пускаю на папір,
воно живе, і до цих пір...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278811
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.09.2011
автор: EroS