Стелла Свердлова

Спогад
(Присвячується  Оксані  Забужко)
.
Шляхи,перехрестя  і  брами,
І  очі  з  відомським  вогнем.
Я  (вірите,  пані  Оксано?)
Була  Вавілонським  царем.
.
Я  мовчки  складала  закони
Під  схвалення  давніх  богів
І  вірила,  що  перегони  -
То  справжнє  життя  для  царів.
.
Ще  й  досі  таблички  із  глини
Чиїсь  будоражать  уми.
А  в  мене  нема  батьківщини  -
Ні  царства,  ні  навіть  війни.
.
Я  -  дика,  свавільна  (свавільний?),
На  попелі  тисячоліть
Зворушено,  гірко  і  сильно
Благаю  богів:  "Поверніть!"
.
Не  трон,  де  сидів  я  чи  лежав,
Не  землю.  де  крові  лилось!
А  ту  незбудовану  вежу,
З  якої  усе  почалось.
.
Я  б  мовчки,  скривавлена  й  боса,
Її  будувала  одна.
Ні  вітер,  ні  спрага,  ні  роси,
Ні  смерть,  ні  жорстока  війна
.
Не  зможуть  мене  зупинити,
І  в  мороці  духів  чи  душ
Я  зможу  її  захистити
Тим  вічним  і  справжнім:  не  руш!
©  Copyright:  Стелла  Свердлова,  2009
Свидетельство  о  публикации  №1905043468
.
http://www.stihi.ru/2009/05/04/3468
.
©  Copyright:  Украинские  Стихи,  2011
http://stihi.ru/avtor/stihi0virhi

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278863
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.09.2011
автор: Украинские Стихи