Не вирвати із серця,не забути,
Від себе не втекти,на жаль,мені,
І піниться у келиху отрута
Гіркої зради,підлості,брехні...
Гірчать слова,пронизує обман,
Лукавий погляд обпікає спину...
А дощ періщить в душу,як у дзбан,
І тихий світ мій паводок поглинув.
Важкі думки в'їдаються,мов тля,-
Не віджену навалу осоружну!..
Надворі вітер листям закружляв,
Кленовий лист закинув в мою душу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279078
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 07.09.2011
автор: Наталя Данилюк