Цей захід сонця нагадує тебе , ти як сонце зійшло, а потім розтануло у запашних травах чи в запеклому бою хвиль моря.
Ти залишив все , а я задихалась і відчувала страх перед жаданними днями осені.
Рядочок за рядочком виводжу нові слова ,які на протязі всього часу хвилювали моє шалене серце.
Під яскравим місяцем , я враз зрозуміла , що час вилікує мої рани. Загоїть і по собі залишить лише рубці , які б іноді нагадували про себе , стікаючи червоною кров*ю.
Навіть вітер нагадує про тебе , бо дує на вогнище в сторону півдня.
І як важко не було б, щоб тебе не нагадувало - почнеться новий день, встане нове сонце , яке враз дасть зрозуміти, що з цим заходом я залишусь назавжди і якщо не сьогодні , то через пару десятків років я загину разом з ним...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279331
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.09.2011
автор: маруся яворівська