сьогодні я вперше відчув
холодний доторк позачасся
як нестерпний вітер що
увірвався у вікно ненаситно облизує
моє обличчя і пожирає голі п'яти
цей надто п'яний вечір уже вкотре
встановлює чергову вибухонебезпечну
бомбу на наші не надто сформовані свідомості
що аж час потроху стає нетривким тобто таким що
можна почути як нічогість породжує тишу
і ми як фігури на шахматній дошці
чи то гості у чиїхось історіях і снах
що повторюються кожного ночі як осінь
що приходить зненацька саме тоді коли цього не очікуєш ти
коли ніхто не очікує цього таємничого ходу
я люблю бути
довго під ковдрою
робити все під ковдрою
пити і їсти під ковдрою
але треба бути дуже обережним щоб не
випускати крізь невеликі шмарини
розігрітого повітря бо воно у ці
холодні дні є дуже важливим і потрібним
хочеться залишитись трохи довше
щоб продовжити цю приємну мені процедуру
але залишитись
а якщо йти то не на довго
щоб знову повернутись
бо так буде краще
крізь нас проходять чужі життя ніби струми крізь
короткі відстані де не проб'ється навіть гострий погляд
і ми куримо повітря у нових містах і брудних під'їздах
холодні світанки
холодні долоні
холодні люди
що проводжають любов до наступної зустрічі
що проводжають дні до наступних світанків
що проводжають пусті поїзди до наступних зупинок
ми звикли так робити
ми ті що народжені для забування
отож квіти розквітли і знову зав'яли
не відправлені листи
не розплутані вузли
потрібно негайно іти куди небудь
але щоб обов'язково повернутись
назад
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279623
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2011
автор: Роман Штігер