Від літа втекла. Від літа... І тільки.
На галасливих вітрах загубилась Душа.
А їй, безпорадній, ніхто не протягує руки...
Ніхто, окрім суму - він не залишив.
Повів на край світу, зігрітись...
Відпоював гарячими спогадами
Від безвиході перевиховать час.
Інколи, цілував рани снами...
Закутував т́епло у відстані,
Хоч знав, що не допоможе -
А лиш для того, аби не бачили ззовні,
Хоч так адаптуєшся довше...
Викарбував на передпліччі номер,
Аби більш у негоду не втрапила...
"Щастя!.. Щастя!..", - шепоче вітер...
Але ж, я знову йому не повірила!..
02.09.11 18.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279704
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 10.09.2011
автор: Аліна Шевчук