Моє серце від чогось плаче,
Та від чого сама не знаю
І у грудях шалено скаче
Кожен раз, як тебе згадаю.
Карі очі...
Для чого, Боже, я побачила їх?
Не знаю...
Може знак це? Скажи мені, Боже?
Може знак, і я справді кохаю?
Десь у сні ти до мене приходиш
І у вальсі сплітаються руки,
Моє серце у даль відводиш
Від страшної, нестерпної муки.
Кольорів є на світі багато,
Та для себе новий відкрила
Той, що світить безмірно багато
І дарує палаючі крила...
Я цей колір тобі віддала,
Він сповняє усі бажання.
Називай ти його, як хочеш
Я назвала його КОХАННЯ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279743
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2011
автор: Оленка Тимунь