Сказав несміло: "Прощавай",
а я не можу зрозуміти.
У серці знову сум й печаль,
немає сил вже це терпіти.
Я втратити тебе не смію,
бо ти мій друг, рідна душа.
Та я й прощатися не вмію,
не хочу і не буду я.
Ти не зважай на всі незгоди,
на сотні непорозумінь.
У дружбі нашій сонце сходить,
а все погане піде в тінь.
Нехай не хочеш мене чути
і бачити, ти пам'ятай,
з тобою поряд завжди буду
і я не здамся, так і знай.
Я маю те, що не вмирає,
що не згорить, не пропаде,
що в ніч холодну зігріває,
що по життю мене веде.
Це друг мій, справжній і єдиний,
це ти те світло у душі.
І які б не трапились незгоди,
ти завжди світитимеш мені...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279766
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 10.09.2011
автор: alka_kvitka