Танцюй, Соломіє, танцюй.
Звивайся гадом і змієм.
Ніхто більше так не вміє –
Танцюй, Соломіє...
Магічними кільцями тіло судом.
Сам Ірод від похоті мліє.
І нині, і прісно ніхто більше так не зуміє –
Танцюй, Соломіє!
Сідай на коліна, гаряча й хмільна.
Тваринна, спокуслива мріє!
Допоки ніхто іще не розуміє –
Танцюй, Соломіє!
Неправда і зрада ці стегна, ці рухи.
Отрута в блакитних очах половіє.
Твій Ірод дотримати слова зуміє –
Танцюй, Соломіє!
Танцюєш? Танцюй. І повільно, і плавно.
І стрімко, і рвучко – кружляй, мов завія.
Краплини червоні у тебе на віях –
То кров, Соломіє.
Чи так тобі хочеться тої кривлі?
Чи місця вам мало обом на землі?
Твій танець облудний і рук не зігріє –
Спинись, Соломіє!
…наївні поетові речі.
Безсмертя в тім танці минуть.
І хто ти? – А він Предтеча.
І він тобі дивиться в суть.
Прекрасна повіє! Жорстока повіє!
Розпусна, дешева повіє!
Танцюй, Соломіє!
Танцюй, Соломіє!
Навіки танцюй,
Соломіє!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279768
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.09.2011
автор: Валя Савелюк