Ти не вмієш молитися.
Лоскочеш повіками небо,
не знаходячи там дверей,
у які можна постукати,
які можна відкрити.
Дверей, що залишаються відчиненими
навіть для тебе.
Дверей, що в тобі.
Я не вмію кохати,
бо однієї самопожертви мало,
бо від одного серця не зігрієшся.
І тільки Бог любить нас однаково.
Тебе за те, що не вмієш молитися,
а мене за Тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279842
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.09.2011
автор: ІлюзіЯ