Випиваю келих тиші.
Тепло спокою розтікається тілом
І вкриває свідомість
Молочною піною спогадів.
З-під опалого листя часу
Виринають думки
І несуть до мого серця
Клаптики минулого,
Як мурахи до мурашника
Ховають крихти насолоди.
Із тих клаптиків,
Із тих маленьких яскравих частинок
Складаю пазли,
Малюю картини,
Будую речення,
Вертаю втрачене,
Реставрую виблідле,
Складними програмами
Відновлюю карту
Пам’яті.
Потім
Виливаю вечір
У пляшку ночі,
Заплітаю вітер
У коси коханої,
Що десь далеко
Так само хміліє
Від спогадів про мене,
Струшую зірки
З простирадла вічності
Й лягаю спати
В обійми літа,
Від щастя п’яний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279874
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2011
автор: Василь Кузан