Я йду. Крокую маленькими вуличками. Проходжу яблуневі сади .
Сьогодні вони цвітуть твоїм парфумом. Непристойним і забороненим
Як той плід. Яблука не пахнуть корицею та флердоранжем?
Так, на першій нотці, та на другій... На третій я вже вдома.
Мої руки, я маю змити бруд,та вони випаровують смолами.
Я заховаю їх у простирадла. Вони зіллються зі свіжістю
Океанських трав,що лягли на мою постіль, що я встелила для тебе.
Мускус і океан... і моя постіль, це все так тягне тобою.
Парфумом твоїм намагніченим, кохання без нас не існує.
Без нього квіти пригнічені, бо їх ніхто не цілує в зимню пору
Коли надворі весна, та сонце не сяє як літом...
Та люди шукають осені, свіжого подиху неба
Твої очі і постіль... І я,так пропахша Le Male
Хочу залишити лист цей таким... Недописаним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279938
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2011
автор: Ольга Ратинська