Нажаль, в житті так повелось
На протязі віків,
Між істиною й правдою
Триває смертний бій.
І мінами застелена
Нейтральна полоса,
Та плачуть над загиблими
Печальні небеса.
Бо правда є у кожного
Єдина і своя,
А істина - незвідана,
Незаймана земля.
Бо правда - це розпусниця,
Що зваблює усіх,
Повія нерозбірлива,
І людства смертний гріх.
А істина - нескорена:
Безправна, та свята;
Окутана кайданами,-
Та вільна і жива.
І хай грішить на неї люд,
Що істина в вині,
Та всеж-таки ніхто її
В хмілю не зрозумів.
За правду ж завжди легко так
І вкрасти, і убить,
Та не знайдеш ти істини
Допоки будеш жить.
Бо істина - незаймана,
Незвідана земля,
А правда - так ведеться все ж,
У кожного своя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280002
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2011
автор: Андрій Мигорович