На роздоріжжі двох шляхів,
Стоять собі й говорять люди,
Не помічаючи рясних дощів
Не чують громихання бурі.
Говорять весело й безпечно,
Немов би тихо навкруги,
Немов вони всі, безперечно,
По коліно не стоять в воді.
Роблять вигляд, що нічого,
Все у них сидить в руках,
Контролюють грім і дощ, погоду,
І не бажають бути в кожухах.
Та все це лиш мара контролю,
Неможливісь дійсність всю прийнять,
Це робить з них, і з нас, з тобою,
Людей, що очі люблять закривать.
Ні в кого з них, та й в нас, з тобою,
Немаю вибору свого життя,
Вся свобода іллюзорна,
Ти йдеш по лінії у небуття.
Цей шлях не вибраний тобою,
Він нав*язаний чужим єством,
А як зможеш сили ти знайти,
Щоб наплювать на все та утікати з боєм,
Благаю, брате, ти візьми й мене,
П*ятами, сам, уже не взмозі звідси накивать
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280005
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2011
автор: Даниїл Рістор