Сюди вже давно ніхто не приходив. Маленька хатинка,похилившись на один бік,згадувала своє минуле...скрип дверей і тьма мурашок пробігає по шкірі. Темно... Холодно... Моторошне навіть повітря... Вузькими коридорами проходиш і тільки можеш здогадуватися де кінець...Ще одні двері,їх скрип відкриває твоє дитинство. Маленьке ліжечко, журнали з чебурашкою і столик, на якому вже давно ніхто не залишав карлючок... Напівпорожня книжкова полиця, а на ній музична скинька, від якої навряд чи почуєш колись таку улюблену колискову... Та що ж! Це вже минуле... Лише спогад, який ніколи не перетвориш в реальність... І лише скрип старих дверей відкриває твоє дитинство...
24.06.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280067
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2011
автор: Оленка Тимунь