На Сході сходить Сонце, аж палає
Воно несе надію у життя.
І різнокольоровим світлом грає
По смугах різнобарвного буття.
Воно буває добрим і жорстоким –
Теплом зігріє – спекою уб’є.
Могутній цар пустелі жовтоокий,
Бери собі життя! Воно твоє!
Але не залишай свого народу
На Сході, там усі – твої сини.
Життям ти зобов’язаний Природі,
Тож з нею свою шану розділи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280072
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.09.2011
автор: Олеся Василець