Самотній сніданок

Прокинулась  з  криком  -  така  в  мене  звичка...
Маленьке  дівчатко,  коротка  спідничка,
Розірвана  майка,  розбиті  коліна...
Подряпини  й  шрами...  О,  Боже!  Дитино!..
Примари  витають  у  темряві  ночі  -
Мене  переслідують  злякані  очі...
Уривки  із  сну  причаїлись  в  кутках,
У  серці  зловісний  проклюнувся  страх...
З  проміннями  сонця  прийшло  розуміння  -
Пощади  не  буде,  не  має  спасіння:
То  власне  дитинство  -  невинне  дитя!
Ось  в  що  обернулося  моє  життя!
Пробач  мені,  дівчинко.  Я  не  навмисно...
Своїми  руками  я  скоїла  вбивство.
Потрапила  в  вміло  розставлені  сіті  -
Себе  розгубила  в  дорослому  світі,
Де  кожен  -  заручник,  де  вільно  брехати.
Тут  править  жадоба,  тут  можна  вбивати...
Прогнав  сновидіння  байдужий  світанок...
На  мене  чекає  самотній  сніданок.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280282
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 13.09.2011
автор: Ilsa