Я ніхто...
А ти мене тримаєш...
Вбиваєш власними руками.
Та мабуть ти не знаєш,
Напевно, що не знаєш
Мене, не відчуваєш
Всю біль такого катування.
Я нежива...
Ти граєшся моїми почуттями,
Ти вільний серце вирвати з грудей...
Словами колеш душу, мов шпильками,
А я до тебе звикла до нестями,
А я мовчу, мовчу й давлюсь сльозами...
В мені так порожньо!
Я лише річ...
Є в світі місце для таких речей-
Узбіччя вулиць сутінкових міст.
Не здатен осягнути глибину очей-
В них схований весь жах моїх ночей.
І ніжний дотик до оголених плечей
Обпалить шкіру...
Я тінь...
Я розгубила власний сенс і зміст.
А ти мене тримаєш у обіймах...
І награває божевільний піаніст
Мотив польоту. Ми танцюєм твіст.
Незрима нитка між серцями творить міст.
Бо ти зі мною...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280283
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 13.09.2011
автор: Ilsa