У кожного верца́дла -
дві личини.
Дві протилежні
темно-світлі площини.
Дві правди
від-ображують вони:
одну -
законам яви
приналежну,
іншу -
відвернуту
обличчям до стіни…
Чи думав ти,
що дзеркало,
це два антисвіти.
Як і в людині,
у ньому дві
взаємно-
неприйнятні сторони́ –
і водночас
неодділимо двоєдині.
…коли із дзеркала
твій лик пригладжений,
намакіяжений,
всміхається
поблажливо -
як виглядає
протилежний
образ твій,
невидимий,
перед яким
завжди стіна,
до часу скритна
й мовчазна?
Не заглядай
в зворотний бік
свічада,
облиш,
не приведи Господь,
себе узриш,
яким насправді є.
Не зможеш ти
наразі
пере-усвідомити
оманливе,
зображення своє.
Гадаю,
це тобі поможе –
ніхто не зможе.
Тобі не судія –
не зможу й я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280297
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.09.2011
автор: Валя Савелюк