Ти, напевно, забула про мене давно -
Час стирає непотріб і помилки прикрі.
Мою першу любов, як стоп-кадри кіно,
Я із юності нашої трепетно вигріб.
Лугу килим хмільний і розмови струмок.
Страх і радість у доторку рук випадковім.
І вулкан почуттів, і сум'яття думок
В заметілі вишневій, у вирі бузковім.
Як хотілось на тебе дивитись щомить!
Бо єдина така: і вродлива, і чула.
Не судилось...
І спомин сьогодні щемить -
Пісню слухала серця, а слів не розчула.
За літами літа промайнули.
Чому ж
Отой травень далекий живе - не зникає?
В тебе діти дорослі і люблячий муж...
Я спішу на побачення.
Юність чекає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280438
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2011
автор: Вячеслав Романовський