Впади дощем, о сива хмаро,
На спраглу молодість мою,
І я сприйму небесну кару
За благо вічне у раю.
І я сприйму гримаси долі,
Як найудачливіший фарт,
А не якісь потуги кволі -
Інакше й братися не варт!
Пошли з дощами благодаті
Від благ небесних і земних.
І хай думки мої крилаті
Нап"ються мудрості від них.
Вродись добірним урожаєм
О, щедра ниво мрій моїх.
В душі ми всі чогось бажаєм,
І не вважаєм це за гріх.
Кому гріхів холодний камінь
Прочахле серце не зігрів,
Той не розвиднився думками,
А от душею звечорів.
Впади дощами всім на радість,
Хай спрагу видихнуть вуста.
І хай моя далека старість
В далеку молодість верта!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280486
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.09.2011
автор: Дощ