Вибий з мене вишневим пруттям
Серенади любовних утіх.
Ти погонич мого каравану смутку,
Ти мій поводир
пустелею снів…
Накрапай мені у келих пів сотні своїх світлячків.
Хай прийде на мить забуття у потоці безжального світла,
У верховітті мого життя
Загукає твій темпераментний вихор
пилом прибитих емоцій. Хай...
Кидай в мої обійми грудки твого розпачу,
Дай мені парасолю кольору самоти,
Щоб на смітник знести непореб,
або хоча б на горище часу,
Або переплавить на якусь вульгарну прикрасу,
Чи оберіг від прозорого ока…
Спрагою вщерть наповнене небо.
В долонях моїх жар,
Щоб липку павутину,
Напувать вогнем у нетрях маячні…
Вогнем, вогнем катувати
Кригу твоїх не зариблених водойм і
Плавити крипти* твоєї любові,
Щоб вузлуваті, жилаві дроти телефонних потоків
Поживили малі зніяковілі цибулинки
Напів забутих почуттів
І квіти,
Спонтанні квіти сіпонули вітер,
Розпахлись що є сили на весь світ
Нестерпним світлом ніжності й кохання!..
14.09.2011р.
*Крипта — (від лат. crypia) — підземна каплиця під вівтарною частиною церкви для почесних поховань.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280512
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.09.2011
автор: gala.vita