Мій Львове, ти вічная гордість моя,
Ти місто, де кожен співає,
Ти символ всіх левів, ти моя зоря,
Що сходить, але не згасає.
Тут все є, чого забажає душа:
Фонтани, парки, ресторани,
Висока будівля, що звуть Ратуша,
Ліхтарі, що світять до рана.
Іду по бруківці, старенький трамвай
Мене по дорозі хапає.
Не місто, а чудо, не місто, а рай
В трамвайне вікно заглядає.
Поїжджу в трамваї, багато чудес
Побачу в віконці старому;
Там леви розсілися просто небес
Так гордо, поважно як вдома.
Люблю загадкове я місто своє,
І завжди так буду любити.
Воно щодня надихиє мене
На стимул - радіти і жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280598
Рубрика: Присвячення
дата надходження 14.09.2011
автор: хмаринка