Обрив. Межа. Де путь розлога?
Обдертий светр і штани...
Куди веде нас та дорога?
Куди ми йдем і звідки ми?
Кружляєм так собі по колу,
І так кружляєм без мети...
Куди веде нас та дорога?
Куди ми йдем і звідки ми?
І правди бачити не хочем,
Та й від межі не хочем йти,
І біля неї себе мучим...
Питання: хто ми й звідки ми?..
Веселий світ, казковий світ,
Твій світ, твоя культура,
Твоя і мова, і нарід.
Козацька в нас натура!
Твоя і шинка, і сальце,
Твій дім, твої овечки,
Твої і кури, з них м'ясце,
Пшениця, просо, гречка...
Усе твоє, усе для тебе,
І всім керуєш ти,
Кудись ідеш, кудись прямуєш -
Прямуєш до мети!
Отак би жити і радіти,
Отак би, летячи, плисти,
Отак корону би надіти
І впевнено її нести.
Та ось які прийшли до влади -
"українці щирі".
Прийшли гроші рахувати,
Живуть у м'ясі, жирі.
Здіймають прапор жовто-синій,
Не знаючи причини.
Товчуть написану промову:
"Ми все для України..."
Ось та межа, ось той обрив,
Ось той кінець дороги.
Не хочеш випростати крил -
Зламати "чорту" роги.
Отак кружляєм без мети,
Кружляємо по колу,
Не тамлячи, що, може, й вже
Не вернемось ніколи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280608
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.09.2011
автор: хмаринка