Кожен сам за себе - жах!
Кожен в спину ножик - бах!
І лежиш ти на землі,
Умиваючись в крові.
Через трішки я ожив.
Через біль в спині тужив.
Зціпив зуби, хрест підняв
І додому потиняв.
Довго скалки витягав
З раненої спини.
Хто на мене посягав?
Хто підняв на кпини?
Жити хочеш? Вір собі!
Тільки так! Нікому
Я не вірю і тобі
Не розкрию втому.
Шрам на тілі не один -
Це життя навчило,
Щоб не клав на чужий тин
Ти життя вудило.
Різко трісне, гучно лопне
Те, що довго ти плекав.
З'їсть тебе щось допотопне,
Те, чого і не чекав.
Звати дивне чудо зрада
Ходить скрізь, усюди, вся
І не зловиш потім гада,
Що запхав косу в ося.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280626
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.09.2011
автор: Андрій Конопко