При умі,
при вроді,
при красі,
при силі,
в соковитім віці,
у цвітУ
ти косив косою,
і тебе скосили --
я тебе, козаче,
заросту...
Ще б...
я добре знаю,
що таке –
"скосили",
хоч не втямлю толку
з твоїх сліз!
І понадімною
чайки голосили,
але що тут зробиш –
сінокіс.
Це так просто:
в лузі
люди косять сіно
(хоч яке я сіно –
я трава!)
То чого ж ти плачеш,
скошена людино:
Та,
що має кОсу, --
не права?
Не журись, козаче,
я тебе оплачу,
я тебе
укрию й зацвіту.
Я тобі постЕлю
запашну постЕлю,
я тебе –
собою
заросту...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280658
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.09.2011
автор: Валя Савелюк