Гудки…
Очі всесвіту заглядають у вікна,
Присвячуючи оди чеканню.
Шоколадні дахи тліють в його долонях,
Стіни фортець нікого не гріють.
Смагляве небо сіється
Вогкими цілунками долі
На плечі, на вуста цілиться
Крик твій: тебе хочу!!!
В спину дихає безсоння
Томами віршів моїх і класиків…
І двері втомились
Берегти остогидлу незайманість…
Куди від світу втекти,
Потупивши очі з виразом несвідомим,
Куди?!
Від «люблю» куди ?
І тягнеться павутиння від іржавого слова «чекаю…»
І плетуть слиняві сіті міжгалактичні стосунки
Розумово відсталі будні,
Сіпають в агонії лапками
Змерзлі на самоті
Любовні імпульси, мов потруєні дустом жуки…
В анабіозі чекання розмагнічені сивіють думки…
Доволі!
Досить !
Струмом Вищого Розуму,
Дефибриллятором
моєї жаги запускаю колайдера,
Щоб вибухнуть в тобі!..
Рухомий простір.
Жилаві руки дротів тягнуть мій голос
В пластмасову мушлю
Кібернетичного ідола…
Пітніють долоні.
Чекання …
15.09.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280687
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.09.2011
автор: gala.vita