-- Заговори, щоб я тебе побачив --
Казав мудрець своєму візаві --
Проворний ти на розум, чи ледачий,
Чи в тебе, може, вітер в голові?
Заговори! Я знатиму напевне:
Красиву, чи потворну маєш суть.
Чужа душа, як кажуть, діло темне,
А в темний льох завжди свічу несуть!
Буття є Бог. А Боже слово - віще.
І нам Творець, що слово сотворив,
Із вуст в уста, про тлінне і про вічне
Нетлінним словом Істину відкрив!
Немає слів пустих та незначущих,
З них кожне в світ печать свою несе.
Чи в манускриптах древніх невмирущих,
Чи то в модерних розвідках-есе.
Палкі слова в контексті революцій
Не згірш разили кулі чи гармат;
Як ті, що їх сказав колись Конфуцій,
Чи ті, що їх не вимовив Пілат.
Слова для думки, наче крила дужі,
Несуть її через віки й світи,
І в заметіль цензурної остужі
Сягнуть-таки жаданої мети!
Кріпімо слово ділом повсякденним,
Хай нам прибуде розуму й снаги
Перерости над призітхом буденним
Лайливих слів задавнені борги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280716
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.09.2011
автор: Дощ