Якби туман вмів вимовить слова,
Він заволав би, мабуть, що є духу:
«Я цілу ніч кохану цілував
І, мабуть, вперше цвіркунів не слухав!».
Ми там, під небом, вище за усіх
У пристрасті, як в маренні, кружляли
До ранку… А тоді, у всій красі,
З коханою на землю тихо впали.
Зникали непомічені ніким,
Світанки шепотіли в травах «гірко»...
«Чи ти була така щаслива з ким?» -
Мовчить туман і дивиться на зірку.
гарний, поетичний вірш про кохання)
дуже...Дуже...ДУЖЕ!!!!
мені подобається.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280847
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.09.2011
автор: wdtnftdf