Ти – моє сонце,
бо ховаєшся,
як тільки нависне
сувора хмара.
Ти - моя тінь,
цілуєш ноги,
поки не зникне сонце,
бо нависне
сердита хмара…
Ти - моя роса:
щедра окра́са,
сяюче й мерехтливе
делікатне диво,
допоки не стане спека…
Ти - мій лелека…
ще літо,
ще до зими далеко,
а ти вже
почистив пір`я
і розправив
на південь
янгольські
лагідні крила:
- Прощавай, мила…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280862
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.09.2011
автор: Валя Савелюк