Обікрали мене "люди" - так їх величають.
Нема душі, тіла, сина ще й внуків забрали.
Роки радості і надії на нівець стоптали.
На щит ставлять релігійність.А ,чи мають віру?
Певно в чорта! Бо віддавна з ним породичались!
Не дай Боже суперечить, а ще гірше побажать,
Вмить чорта на поміч кличуть, щоб здоров*я в тебе взять.
Замазали людям очі ніби благодійні,
Не від серця подають, а від не потрібності.
Господь бачить звисока і все відмічає,
На час може відложити та не забуває.
Обдури мене й себе його ж не обманеш.
Ні досягнення, ні славу, ні тяжкі маєтки,
Куди йдеш і де прийдеш ти? З собою не взяти!
Оправдання своїм діям всяк і всі знаходять.
Але Бога ще за ноги, ніхто не зловив й не зловить!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280878
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.09.2011
автор: Вразлива