Скільки ще мине років,
Скільком сонцям треба встати,
Щоб до схилених голів
Увірвались ваші клятви?
Щоб у грудях зжатий кисень
Збагатився вітром волі,
Щоби пальці стисли списи,
Щоби гордість вздула скроні.
Щоб нарешті у вугіллі,
Де серця колись пекли
Знов взялись вогняним шпилем
Вірність, відданість Землі
Щоб ми врешті упізнались,
Щоби стали, як один:
Один одному – товариш
Один однóму – побратим.
Щоби ви в ваших курганах
Воскресали черемшею
Присягаюсь – я повстану!
Словом, зброєю, душею.
Звичайним людям із надзвичайною любов’ю до України.
27.07.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280983
Рубрика: Присвячення
дата надходження 16.09.2011
автор: calamita