Один лише дотик – і ти вже зомліла,
Ти вся в почуттєвій неволі моїй.
Напевно, в любові небесна є сила
І важко серцям протидіяти їй.
О, як ти кохаєш, це щось неможливе!
Іду я стежками твоїх ніжних чар.
Кохання – це справді нечуване диво,
Це Божої квітки солодкий нектар.
Зайшов я далеко, і ось повертаюсь,
Поволі стихаю, як грім після злив.
Знесилений зовсім, проте я не каюсь,
Оскільки тебе так чарівно любив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2011
автор: Олександр Високий