Не ти…

"Моя,  лише  моя...  Ти  дівчина  мого  життя!"  -
Казав  не  раз  тобі,  щоб  просто  щось  казати
Та  це  не  так,  це  все  не  так,  що  я  казав...
Так  просто  все  словами  неможливо  передати

Так,  ти  красива,  та,  на  жаль,  не  більше
Бувало  й  заздрили  мені  не  раз...
Але  не  знав,  що  я  хотів  тоді  найбільше  -
Тебе,  чи  мить,  щоб  бути  з  кимось  разом...

Я  й  зараз  знов  не  знаю,  що  я  хочу
По  гороскопу  ж  риба...  Що  тут  ще  сказати?
Бувало  голову  тобі  й  собі  чомусь  морочу,
В  своєму  світі  люблю  одиноким  поблукати...

Так,  я  не  спорю,  добре  є  мені  з  тобою,
Я  відчуваю  з  боку  любляче  плече,
Не  нарікаю  я  (якось  було)  собі  на  долю,
Та  у  душі  я  знаю:  щось  не  те...

                                                                                   А  справа  ось  у  чому:

Ніч...  Кімната...  Темрява...  Вікно,
З  якого  промінь  місяця  бринить
Ліжко...  Ти...  І  я...  Що  б  не  було
Між  нами,  спиш...  Я  ж  ковдрою  тебе  накрив...
А  потім  встав,  присів  я  поряд,
Дививсь  на  тебе  з  ніг  до  голови,
Обдумував  усе,  що  нас  з  тобою
Об'єднувало  в  спільнії  вузли...
І  зрозумів,  що  це  не  ти...
Ні-ні,  не  ти  мені  потрібна,
Ти  є  не  та,  яку  б  кохав...
Від  цих  думок  чомусь  обідно...
Ти  ідеальна...  А  твоя  краса
Завоювала  б  серце  будь-кого,  та  не  моє...
Твоя  манера  гри,  яку  ведеш
Часом  виводить...  Краще  відпусти  мене,
Бо  серце  все  підказує  мені  -  
Не  та  в  майбутньому  надасть  мені  новеньких  вражень,
Моментами  будемо  жити,  як  у  сні,  й  не  більш...
Ти  знаєш:  серцю  ж  не  прикажеш!..
Часом  не  щира  ти,  та  я  терпів,
Терпів  до  часу...  Так  не  гоже!
І  не  потрачу  більше  й  так  коротких  тих  років,
Що  в  нас  були  б  з  тобою...  може...
Чому?  Бо  ти  не  та...
Повторюю:  не  та,  яку  кохатиму  лиш  я,
Не  та,  до  кого  буду  йти  додому,
З  якою  хочу  провести  життя...
Колись,  я  знаю,  покохаю  знову
Скромненьку  дівчину,  та  тільки  не  тебе,
Поки,  на  жаль,  вона  мені  ще  невідома,
Та  знаю  я  -  кохання  не  мине  мене...
А  ти  знайдеш  собі  другого,
Того,  хто  зможе  покохати  лиш  тебе,  не  плач!
Нема  для  тебе  місця  в  моїм  серці...  І  не  буде  знову...
Мені  кохання  подарує  інша...  Та  не  ти...  Пробач!..

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281204
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.09.2011
автор: Unknow