Навіть не знаю
чим
ти мені
не вгодив,
чим
ти мені
не такий
нині…
може тим,
що зранку
занадто жваво
і пружно
ходив
по зви́вистій
у споришах
безтурботно розніженій
одкрини́чній
стежині.
Може тим,
що ві́дра
аж сяяли
і бриніли
від повноти
у твоїх
міцних
засмаглих руках –
повні відра
жада́ної прохолоди,
по самі вінця!
…може тим,
що ти…
занадто співучо
одказав: «Привіт!..»
чужій
випадковій
на нашій стежці
погі́дно усміхненій
жінці…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281208
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.09.2011
автор: Валя Савелюк