Чи можна хвилини я ті підберу,
Що сипались в батьківське серце, мов зерна.
Батькам я скажу, як їх щиро люблю,
І Бога благаю, нехай їх поверне.
Щоб ласку віддати і шану батькам,
Для них у житті, я зробив дуже мало.
Тоді зрозумів, що я борг свій віддам,
Коли їх на білому світі не стало.
Я Бога молю, хай почують батьки,
Щоб знали тепер, що вони біля мене.
Мов птахи у вирій злітають роки,
А я пам’ятаю, Вас Тату і Нене!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281246
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.09.2011
автор: Віталій Назарук