На зламі лютої зими,
Чи в розпал "бабиного літа",
Сплива самотності слізьми
Душа, любов"ю не зігріта.
Витає виплаканий сум
Туманом зимної печалі.
Душа постала, мов на глум,
Одна в тривожному мовчанні.
На час весняних солов"їв
У тій душі не буде співу
Живої музики гаїв,
Ріки бурхливого розливу.
У ній не визріє зерно,
Життям освячене для росту.
Душа, в якій колись давно
Хтось розтоптав любові поступ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281383
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 19.09.2011
автор: Дощ