У тебе в душі суцільні інцести,
як можна так дико й невчасно стати стрілою
і натягнути собою його арбалет?
Ти фарбуєш нігті у кров, носиш на шиї
синці від поцілунків та бутафорний хрестик.
Ти надто хижа,розкута, сучасна, свідомість хвилюєш,
пестиш... думки твої -
древньоєгипетський бог хаосу Сет.
Полотна на стелі твоєї кімнати
плавляться під Ненсі Сінатру.
Але ти ще досі боїшся знімати
легке жовтогаряче порно збуджених матриць.
Це не те, щоб затерті касетні мотиви,
це не те, щоб розбиті навпіл платівки...
Просто іноді вона розливає по грудях каву,
міцну, подвійну,
посміхається, ніби справді щасливо
у його обіймах на зенітній плівці.
Може, колись їй таки набридне
зривати числа з календаря на кухні.
Якщо дивитись крізь спину, то чітко видно,
що колізей душі архаїчно рухнув...
Вона повертається додому, як звично.
Ховає в під'їзді крики і занедбану астму.
А він так любить, коли на її бліде обличчя
спадає втомлено неслухняне, фарбоване пасмо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281454
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.09.2011
автор: Леона Вишневська