Не пробачить скрипка зради, що покинув,
Не зігріє серце й душу, що болить.
Ти люби мій друже її як Вкраїну,
Бережи для неї цю прекрасну мить.
В далечінь манили волошкові очі
І зірки, що з неба там до ніг летять.
Пропадав без скрипки з ними усі ночі,
Ніжно не хотів ти її знов обнять.
Та одного разу, заболіло серце
І у ньому знову поселився сум.
Ти прокинувсь вранці і згадав усе те,
Що лишив кохання мелодійних струн.
Зрадила кохана, ти лишивсь самотній
І у сні зрадівши скрипку ти обняв.
А уранці вставши вибачивсь сьогодні,
Мелодійно й ніжно ти на ній заграв.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281460
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.09.2011
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)