Вишневі штори, мов з балдахіну зняті,
В глибинах своїх ще пристрасть шалу містять дух.
Фіранки білі – то є сторожа знаті
Від помислів у бруді: очей брехливих вух.
*********************************
Бо підлість й ницість брудом завше нарече
Тілесну Пристрасть природи почуттів Людини.
Лише вона чиюсь обмеженість пече,
І думка в заздрість із брудом в безодню лине.
18.09. 20.14. Тернопіль. Кафе «Затишок»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281507
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.09.2011
автор: Ярослав Дорожний