Лиш древній ліс...мільйон життів,
І світла відблиск у листві,
Меленький ангел десь присів,
Людські серця шука в приціл.
Ось пенькнув лук-летить стріла,
І крик глухий...почув удар,
Вогонь зійшов...пала душа,
Сміється ангел - він попав.
Звенить у вухах тишина,
І світло срізь - зірки не сплять,
Взірвалась святом вишина,
Вогні в лісах ще більш горять.
Невже і ти в цю ніч не спиш?
Можливо час вогню настав?
Ну признавайсь, чого мовчиш?
Маленький ангел все ж попав?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281615
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2011
автор: Platon