Колись давно в якомусь світі
Жили собі маленькі діти.
Не знали вони горя й болю,
Не нарікали ж бо на долю.
Нічого не боялись діти,
Бо не зривали марно квіти,
І не робили брудних справ.
Ніхто нікого не карав,
Бо не було зовсім причини.
Летіли тихо мирні днини.
Та стали вже дорослі діти.
Не стало на деревах цвіту.
З'явилась заздрість та незгода.
Навіть змінилася погода.
Немає вже там допомоги.
А тільки сум і звук тривоги.
Скажу вам, дуже шкода, друзі.
Ми виростаєм у напрузі.
Втрачаємо життя дитяче.
Але навряд чи це на краще...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281620
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2011
автор: Прибулець