А ти бажав, щоб нерозумна слабкість
Розбила моє серце на прощання,
А ти вважав, що я з тобою гралась
У гру із назвою: «Сім років на кохання».
Ти не збагнув, що тіло на світанку
Не мліє від холодного: «Стривай. Я
Так поспішаю». І піднявши планку
Своїх вимог, сказав: «Я іншу маю».
Чи ти забув, що поруч дві долоні
Мої долоні, що, мов жар гарячі.
А, сивина твоя закралась в скроні
Ні, ти не віриш, але я не плачу.
А ти бажав, щоб тіло своє й досі
Тобі я віддавала, наче жертву
Ти зупинив свій час на перемозі
Та не моєї долі. В неї час померти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281632
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2011
автор: Галина Глина