Усі дівчата на селі
сидять собі у буряні
така пора, така робота
лише Гануся лежибока
Не йде сапати на город
Сміється вже з її народ
бо бач дівчина є у хаті
а на городі стара матір
та й то вона там не сапає
а лише зрідка походжає
нездужає, чого там скажеш
а як поглянеш той заплачеш
Така дівчина молода
вроду природа їй дала
А в поле чомусь не іде
Дівчисько наче й не мале
а все то винен її батько
пянчужка і старе ледащо
ганусі сапу не гострив
сказав, що він уже старий
а не дідівськая то справа
бо для очей вже є оправа
сапу хай гострять молоді,
тільки нема таких в сімї
Ото шукай собі небого
в селі хлопчину молодого
щоби хазяйнувати вмів
та щоб горілочку любив
то може випю з своїм зятем
У карти грать їз своїм сватом
і як дівчині тут не плакать
бо зна що будуть її сватать
а так ще хочеться гулять,
молодих хлопців цілувать
але ж росте ондо полин
де похилився старий тин
та не бере його сапа
бо дуже вже вона тупа
Багато ще в Ганусі сліз
по полю вже й бурян поліз
Нема куди дівчині діться
Людського сміху ж бо боїться
Взяла гануся ту сапу
"Піду до Павла занесу,
Нехай же він її нагострить
Постійно ж мене в гості просить".
Нехоче Павло сапу брати,
Ганусю хоче цілувати
І що ж нещасній ній робить
У кого поміч попросить?
Вже тиждень вечір наступає
гануся по селі блукає
Хто вміє нагострить сапу
За того заміж я піду.
Та де поділись тії хлопці
На бійку й випивку голосні
коли їм кажуть про роботу
та про сімейную заботу
то їх і сліду нестає
одна дівчина остає
з тою проклятою сапою
що недає вже їй спокою
Та якось з іншого села
Занесло тихого Петра
Аж зирк селом іде дівчина
Така хорошая та мила
Іде дівчина, наче плаче
А хто ж вона, скажи юначе
пита Петро, не злізши з воза
Тая дівчинонька хороша
що то іде з сапою, боса
то є гануся молода
Та затупилася сапа
А нагострить ніхто нехоче
І кожен з дівчини регоче
Бо поле терном поросло
Єдине на усе село
Подякував тоді Петро
Но коню, Но мій вороний
Оту дівчину дожени
Привіт ганусю, чом же плачеш
Може петрусеві ти скажеш?
Сажу,чогож мені мовчать
Тай нічого мені втрачать
Бач затупилася сапа
Ненагострю її сама
А люди кляті на селі
Сміються з моєї сімї
Та заміж брать мене не хочуть,
Лише цілують та лоскочуть
Ану давай її сюди
зімной на возі посиди
А краще пісню заспівай
Сапу сюди мерщій давай
Узяв петро сапу у руки
Заскреготали дзвінкі звуки
Бо то сапу петрусь гострив
Потім дівчинувін возив
Селом і полем і за гаєм
Туди де соловей співає
Лише яксонце стало сходить
Війшла гануся до господи
нестомлена, нехоче спати
Мерщій вона біжить сапати
Доки батьки її ще сплять,
і люди ще не гомонять
Ганусю наче підмінили,
як побула вона їз милим
За ранок видерла полин
І викинула через тин
А коли встала стара мати
Коли ганусю стала звати
То не повірила очам
Бо небуло ганусі там
де вона завжди ночувала
та свою долю проклинала
Не вірила що нагороді
небуде зілля в цьому році
перехрестилась, та у хату
пяного батька викликати
Ти бач що угороді чисто
як перламутрове намисто
гануся заніч осапала
а я спала та і незнала
Що донька спати нелягла
та що сапа вже нетупа
та хто ж її то нагострив
постійно батько говорив
доньку мою хто сватать буде
А по селі говорять люде
що за частив в село петрусь
Любить котрусь він із ганусь
чи то ж бо не пянички доньку
візьме собі за дружионьку
Осьтак проклятая сапа
і плач і щастя принесла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282028
Рубрика: Поема
дата надходження 22.09.2011
автор: ixeldino